На східному узбережжі Балтійського моря притулилась маленька вперта країна. Свого часу, 11 березня 1990 року, ця країна першою наважилась збунтуватись проти СРСР і проголосити відновлення своєї незалежності. Сьогодні ж Литва не менш вперто прямує до нових цілей, таких як ефективна енергетика й енергетична незалежність. «Енергетика, море, інновації, конкурентоспроможність – це головні слова, які найкраще характеризують особливості та виклики регіону Балтійського моря і вказують на напрямки тісної співпраці», – зазначила президент Литви Даля Ґрібаускайте на 8-мому саміті держав Балтійського моря, що проходив цьогоріч на початку літа.
Однією з вимог при вступі Литви в Європейський Союз було закриття Ігналінської АЕС, спроектованої аналогічно до Чорнобильської і тому, з погляду європейської комісії, потенційно небезпечної. У 2010 році, в перший день нового року цю вимогу було виконано. Єдину атомну електростанцію у всій Прибалтиці закрили, запланувавши натомість будівництво нової і сучасної протягом найближчих восьми років, а тим часом перейшли на імпорт електроенергії. Звичайно, це збільшило ціну на електроенергію, яка й раніше в Литві була найдорожчою серед країн Прибалтики. Дехто називає енергетику «ахіллесовою п’ятою литовської економіки», однак правда і те, що в країні йде масштабна державна програма з оптимізації енергетичного сектору. Одна з головних цілей подальшого енергетичного розвитку Литви, старанно підтримувана коштами ЄС, є повна інтеграція енергосистеми Литви в енергосистему ЄС, злиття їх газових систем і відтак створення єдиного енергетичного ринку.
Свою сьогоднішню залежність від монопольного постачальника газу, російського «Газпрому», литовці вважають загрозою для енергетичної безпеки країни. Збільшувати ж власну енергоефективність вони взялись поступовим, але неухильним переходом на відновлювані джерела енергії. Так, в 2010 році було розроблено національну стратегію з розвитку відновлюваної енергетики, яка передбачає зростання частки відновлюваних енергоресурсів в загальному енергетичному балансі країни із 15% у 2008 році до 23% у 2020-му.
Використання відновлюваних джерел енергії є чудовою альтернативою традиційному викопному паливу, якого стає все менше, допомагає славній справі збереження екології, вберігає від загрози економічної ізоляції, посилює енергетичну безпеку держави і має ще безліч плюсів. Однак оскільки приватні інвестиції в цю сферу поки не надто щедрі, розвиток її тільки починається, то потрібна державна підтримка, і Литва її таки надає.
Нині на поновлювані джерела енергії припадає 12% споживання енергії в країні (до прикладу, в Україні це менше 3%). Головним таким джерелом є біопаливо (деревина, деревообробні відходи, солома, відповідні агрокультури), однак також використовується біогаз, геотермальна, гідро-, вітрова та сонячна енергія. Заохоченням до використання такої енергії звільнення її від акцизу та різноманітні пільги. Наприклад, виробникам біопалива держава відшкодовує витрати на придбання сировини. А в 2012 році у Литві розпочала роботу біопаливна біржа, на противагу нафтовій та газовій біржі.
Лідером з реалізації різних промислово-енергетичних проектів у Литві є група підприємств «AxisTechnologies». З 2000-го року вона долучилась до реалізації 42 різних біоенергетичних проектів у господарстві Литви, останнім з яких є встановлення конденсаційного економайзера у біопаливних котельнях, завдяки якому має повертатись 10-25% тепла, яка би в іншому випадку просто розсіювалось довкола.
А наостанок – про цікавий литовський звичай святкування дня Блукаса. 23 грудня, у найтемніший час року, дворами тягали старий пеньок – Блукас, який символізує плин часу, незавершені роботи і нездійснені мрії. Якщо такий пеньок спалити, то буде вам не тільки тепло й енергія, але скінчаться минулі негаразди, проблеми і турботи та розпочнеться перехід до нового життя. Адже після цього свята і ніч починає коротшати й поступово повертається сонечко.
